Надворі був прекрасний день, на небі не було ні хмаринки, сонце яскраво світило у моє віконце, немовби кликало мене погуляти на двір. Я був заклопотаний своїми справами, яких у мене щодень ставало все більше і більше! І от я дописав важливий папір, що мені дали з роботи, а потім з радістю попрямував до дверей свого житла, щоб якнайшвидше прогулятися. Я випорснув зі своєї домівки, немов горобець з рук людини. Я був щасливий! Я проходив біля озера, з водойми дув прохолодний вітерець, який розвіював волосся жінок, які проходили повз мене. Я вдивлявся у натовпи дівчат і зненацька мене, ніби зачарувало. Зачарувало не від прекрасної природи, не від того, що я закінчив свою роботу і вийшов погуляти, а від одної чарівної дівчини, яка сиділа на березі озера. Вона була невимовно красива. Її погляд зігрівав душу, звеселяв серце. Вона глянула на мене своїми голубими, немов океан очима, і я був вбитий її прекрасними рисами, які не залишали байдужим жодного хлопця. Волося цієї дівчини було русяве, воно виблискувало на сонці, а холодний вітер, що дув з озера, здавався теплим, коли я дивився на неї. Легенький вітерець роздував її розкішне волосся. Дівчина помітила мене, вона усміхнулася. Її красива усмішка мало не звела мене зі світу. Краса, якої я ще не бачив, була так до мене близька. Я не міг надивитися на цю прекрасну дівичну. І здається, я закохався. Дівчина сиділа і дивилася у небо, потім на воду, а потім на мене. Сонце у її очах здавалося ще світлішим й теплішим! Вона була красивіша, ніж Афродіта. Я підходив до неї все ближче і ближче, я не просто не міг встояти перед також силою - силою краси, яка сильніша від фізичної чи моральної сили. Сила кохання - це сила, що сильніша за все на світі. Заради цього почуття людина здатна на будь-які вчинки. Щоб досягти успіху, ми, люди, робимо все, а для того, щоб мені стати щасливим на все моє життя, мені треба було підійти до неї - найкрасивішою дівчини світу!

Та напишіть свою думку, люди!

в тебе там пунктуаційні помилочки))

убило))
потім, забагато зворотів і займенників... який, яка,що... навіщо цього? важко читати.
Речення якісь короткі... ех, душі ти в них не вкладаєш... якось надто багато романтизму, ні, однозначно тобі вчитися треба...

отут повторяєшся...
можна ж було написати щось на кшталт "Легенький вітерець здавався мені найніжнішим і найтеплішим у світі, коли я дивився як він розвіває (ну бо "роздувати" це якось не романтично) її прекрасне русяве волосся, на якому сонце залишало свій яскравий слід"
нє, однозначно короткі речення це якісь нісірйозно...